Не займаючи поважних посад і не маючи високих духовних санів, Григорій Іванович Філімончук був відомий далеко за межами Волині. Особливий дар віри і помазання Духа Святого він проніс через все життя, служачи цим даром тисячам віруючих та невіруючих людей. Він ніколи не афішував себе, був дивовижно простим та щирим у спілкуванні, ніколи нікому не відмовляв у допомозі.
Книга, яка пропонується читачеві, - це спогади Григорія Іваноіича, які він власноруч писав уже в похилому віці. Писав по-простому, без особливих прикрас, так, як запам′ятав і переніс ці події серцем, не приписуючи собі ніякої слави чи похвали. Напевне, саме тому він і назвав ці спогади "Буду згадувати ласки Господні". Згадаймо і ми разом з братом Грицем, як його любили називати, вічно живі та діючі ласки Господні.
"Коли Бог вводив Ізраїль у землю обітовану, то не раз говорив йому про те, наскільки важливо пам′ятати шлях, яким Він вів його. І не лише пам′ятати, але і розповідати про нього дітям.
Я часто свідчу про любов Божу в зібраннях віруючих або просто під час своїх подорожей автомобілем. Брати, вислухавши мої розповіді, не раз радили мені: "Ви б написали дещо із своїх переживань. Нехай би прочитали люди, особливо молодь наша". Так, минають літа, пам′ять моя слабне, дещо вже і забувається. Не завжди пригадую роки, місяці, коли що було, але вирішив щось-таки написати, хоча від того часу, як я прийшов до Бога, минуло 50 років".
Від автора