Книжку присвячено аналізові богословських ідей Макаріївського корпусу, до якого входять духовні слова та гомілії, виголошені анонімним автором (відомим серед дослідників як «Псевдо-Макарій») наприкінці IV ст. Авторка досліджує Макарієве вчення про призначення людини у світлі Божого плану спасіння. Представляючи це вчення у двох вимірах: глобальному (як історію спасіння Адама) та індивідуальному (як історію освячення душі), – вона водночас показує, як події глобальної історії спасіння актуалізуються в індивідуальній душі християнина. Через призму Макарієвої антропології проаналізовано також протологію, гамартологію, христологію, сотеріологію, пневматологію, аскетичне вчення й есхатологію автора корпусу. Це дослідження буде корисне для богословів та всіх, хто цікавиться розвитком святоотцівської думки.