Книга розповідає про перші дев′ять місяців повномасштабної війни, евакуацію Таврійського християнського інституту з Херсона на захід України, про життя далеко від дому. Її автор - Валентин Синій, ректор Таврійського християнського інституту - ділиться особистими переживаннями та роздумами, які стали відображенням спільного болю, віри та непохитної надії всіх українців.

Проте, це не лише особисті спогади про ті події, а й спроба осмислити виклики, перед якими опинилися українці, особливо внутрішньо переміщені.

Це глибока, прониклива історія про пошуки себе у часи великих викликів. У книзі переплелися спогади про втрату дому, аналіз викликів війни та роздуми про силу любові й віри у краще майбутнє.

Чи можна втримати віру в людяність, коли здається, що все втрачено?
Чи можливо знайти новий дім, коли старий розбитий вщент?
Відповіді на ці запитання автор шукає у книзі, яка вже торкнулася сердець багатьох читачів.

Ця книга стане для вас джерелом сили і віри. Вона нагадає, що навіть у найтемніші часи завжди є світло — у спільності, боротьбі й надії.