Ця книжка створена на допомогу батькам і педагогам. Вона порушує важливе питання: як говорити з дітьми про національну трагедію — Голодомор і колективізацію. Побудована на родинних переказах автобіографічна оповідь врешті набуває вимірів притчі, де надія та правда перемагають велике Лихо. Виразні динамічні ілюстрації поглиблюють цей притчевий вимір: барви, кольори, квіти — зрештою зцілюють чорну рану болю.
Дівчинка-першокласниця приїздить до дідуся й бабусі на перші шкільні канікули. В селі на неї чекає багато цікавих справ: варити свинячу картоплю, збирати горіхи, різати гарбузи на насіння... їсти запашні мнишики — щойно з печі. Та раптом одного вечора вона дізнається, що бабуся чомусь не вміє читати. Як так сталося? Невже бабуся прогулювала школу? Це історія про родинну пам′ять, про важливість діалогу між поколіннями, взаємну довіру та вдячність.