Ця книга - відверта, щира сповідь і роздуми мами, яка виховує дитину з надособливими потребами. Чи легко їй у житті? Хто допомагає? Звідки черпає фізичні й душевні сили? Що це - щоденна, щогодинна турбота про важкохвору дитинку? Як не втопитися у безнадії і відчаї? Чи сприймає суспільство таких батьків і таких дітей? Схожих запитань, на жаль, більше, ніж відповідей.
Читайте, думайте, співчувайте - і р о б і т ь щ о с ь !
"Без сина я лише людина. Мій син робить мене особливою мамою, особливою жінкою. Якщо ви, знайомлячись зі мною, думаєте, що я просто Ліля, то ви помиляєтесь. Я не просто Ліля, і навіть не просто мама. Я - мама особливої дитини і прошу всіх вас прийняти не тільки мене, а прийняти й мого неповносправного сина. Бо саме він зробив мене такою, якою я є. Мій син відкрив мої очі, навчив любити безкорисливо, навчив жити по-особливому, він навчив мене літати, не маючи крил. А може, вони все-таки є? Тільки нашим земним зором не побачити цього?
Прийми, світе, мого сина, як приймаєш мене. Він - досконалість. Він - любов! Він - живий! Прийміть і мене разом із сином. Бо в нашому житті є не тільки радість, а й випробування. Розділіть мій біль за мого сина і мені стане легше нести свою ношу. "Один у полі не воїн…""

Зміст:

Піт Спайкерс. Надія помирає останньою
Частина 1. Шок
Частина 2. Заперечення і пошук
Частина 3. Агресія і депресія
Частина 4. Примирення і прийняття
Частина 5. Солідарність
Щоденник думок