"У таборі ще було п′ять католицьких священиків. Всі вони сиділи за те, що не хотіли возсоєдинитися, прилучитись до сталінославного православ′я. Таборяни, майже самі українці та кілька десятків інших народностей різношерстого союзу, трималися дуже солідарно і вміли працю священиків добре замаскувати. Щодня були на Службі Божій, причащалися, а навіть навернули до католицької віри кількох татар та узбеків. Малий знайомих та тих, які їм симпатизували, між самими енкаведистами, як це було з Ведмедем.
Оцей Ведмідь в одній розмові у лісі розказав о. Захарові, що тудою, понад річку Уссурі, є ще українські села, бо ж це Зелена Україна, і там міг би він проводити свою апостольську працю з більшим пожитком, як тут, у таборі, де праця священиків є задовільна. Довго над тим міркував о. Захар. Бо воно може яка провокація?! Сьогодні нема кому вірити. Зрештою звідки такий, недавно навернений до українства парубок міг знати, що тут є українські села та живуть наші люди, які хочуть католицького душпастиря…"
Книга написана на основі дослідження історичних матеріалів, розповідає про поселення українців на крайньому Далекому Сході.

Зміст:

Василеве повернення
Однієї суботи
Нове гніздо
Божі думки
Зима
Кам′яна церква
Над Амуром
Зустріч правнуків