Апостола Івана найбільше непокоїть необхідність повідомити про чудову дійсність, що кожен християнин може мати стосунки з Богом, хоча цей зв′язок може бути тимчасово втрачений через гріховне життя. Він прагне, щоб християни серйозно ставилися до свого гріха, усвідомлюючи, що він може зруйнувати єдину спільність, яка приносить радість. Далі він демонструє, як можна відновити ці стосунки - завдяки постійному застосуванню Євангелія у своєму житті через щоденне сповідування віри і покаяння.
Загалом Іван вказує на те, що гріх є непрощенним, тому ми не повинні прагнути виправдати свій гріх або звинуватити в ньому когось іншого. Гріх слід сприймати серйозно, незважаючи на його неминучість. Доки не помремо, ми матимемо справу з реальністю постійного гріха, але цей гріх може бути прощений через Божу милість у Христі.
Іван стверджує, що він вирішив написати це послання, щоб заохотити своїх читачів прагнути спільності з Отцем і Сином.

Зміст:

Заняття 1. Життя у покаянні
Заняття 2. Свобода для послуху
Заняття 3. Протилежні сили в боротьбі
Заняття 4. Наша християнська ідентичність
Заняття 5. Покликані любити
Заняття 6. Надія
Заняття 7. Впевненість у тому, що ми належимо Богові