Цю книжку можна завершити дуже просто. Суть того, до чого ми покликані – це йти за тими снами про музику, яка живе в глибині нас. Та музика неминуче покличе нас у глибину, вона дозволить нам відкрити наше серце і Того, Хто створив нас і цю музику для нас. І тоді – віддатися їй. Тоді життя стане танцем, у тому танці ми перетворюватимемося, зростатимемо, ставатимемо вповні самі собою – тими, ким ми насправді покликані бути. І той танець завжди – про любов, про дружбу, спільноту, про творення добра, творення життя у найглибшому значенні цього слова… Це те, до чого ми покликані, те, що робить наше життя виповненим, дозволяє нам принести багато плоду, відчувати глибокий мир і глибоку радість… Цю правду завжди знає, пам’ятає наше серце – і воно посилає нам її у снах і видіннях. У снах про ту музику, яка снилася Мирону, у моєму сні про яблуньку, про життя наче танець від першої до останньої миті…